Серед величезного розмаїття публіцистичних жанрів інтерв'ю виділяється своєю активністю і частотністю вживання. У пресі почала ХIХ століття вже з'являються матеріали, оформлені у формі запитань і відповідей, закладаються основні риси, які характеризують інтерв'ю: певні типи питань, формули ввічливості, риторичні та стилістичні фігури і так далі. Інтерв'ю як жанр зазнав ряд змін, що стосуються стилістики, типології, характеру функціонування, що в значній мірі визначається соціальним контекстом.

Тлумачення терміну інтерв'ю змінювалося з часом в залежності від самого розвитку жанру, політичної ситуації в країні і від багатьох інших лінгвістичних та екстралінгвістичних факторів. «Загальним місцем» у визначенні жанру інтерв'ю залишилося словосполучення: бесіда, що має суспільний інтерес, який визначається не тільки актуальністю або злободенністю обговорюваного питання, але й безпосереднім ставленням, прямим або непрямим, читача до зачепленої проблеми. У зв'язку зі своєю специфікою друковані матеріали не можуть мати прямого контакту з читачем на відміну від таких засобів масової інформації, як телебачення, радіомовлення, Інтернет.

Газети, журнали - будь-які друковані видання не мають можливості виходити на прямий контакт зі своїми читачами, комунікативну функцію в пресі виконують інтерв'ю - один з найважливіших методів і жанрів публіцистики.

У роботах, які вивчають різні аспекти інтерв'ю, не враховуються стилістичні особливості видань. Актуальність даного дослідження полягає у виявленні залежності типу інтерв'ю від специфіки газети.

Мета даного дослідження - виявити типологію інтерв'ю в сучасній газеті. Завданнями дослідження є: 1) визначення стилістичних особливостей проблемного і портретного інтерв'ю; 2) опис мовного стилю інтерв'юйованого в різних типах інтерв'ю.

Матеріалом для даного дослідження послужили приклади з газет «Праця», «Праця-7», «Московський Комсомолець» (далі - МК), «Московський Комсомолець в Комі» (далі - МК в Комі). Вибірка проводилася з серпня 2001 року по травень 2002 року, тому представлені дані відображають сучасний стан жанрових моделей зазначених видань. Всього проаналізовано 196 інтерв'ю газети «Труд-7», і 270 інтерв'ю газети «Труд», 180 інтерв'ю газети МК і 40 інтерв'ю програми МК в Комі.

Аналіз проводився за допомогою функціонально-стилістичного методу, а також методів опису, зіставлення і підрахунку.

Робота складається з вступу, 2-х розділів, висновків та списку літератури, який налічує 61 одиницю.

Глава I. ЖАНР ІНТЕРВ'Ю В СУЧАСНІЙ ГАЗЕТІ

§ 1. Жанрова модель газети

Сучасна російська преса вражає своїм різноманіттям. Це і розважальні газети, і жіночі журнали, і «якісна» преса, і спеціалізовані видання. Але при всій відмінності їх тематики, стилю існує щось, що об'єднує пресу - модель видання.

Вживання терміну «модель газети» у науковій літературі пов'язано, з одного боку, з графічним оформленням видання і, з іншого боку, з мовними особливостями газети. Наприклад, В.В. Попов і С.М. Гуревич у роботі «Виробництво та оформлення газети» говорять про «композиційно-графічної схематичне конструкції, яка включає в себе основну тематику газети, її постійну структуру, внутрішню організацію матеріалів та способи графічного вираження всіх змістовних компонентів видання» ¹ .

Лінгвістична модель газети розглядається в монографії Е.А. Лазаревої «Системно-стилістичні характеристики газети» ² . Автор використовує новий термін «експресивно-стилістична модель газети», визначаючи його через виділення трьох груп диференціюються ознак: жанрових, структурних та експресивних. У жанрову модель газети входять коло жанрових форм і особливості текстів в аспекті жанрообразующих ознак, в структурну - характеристики побудови смуги, підбірки і окремого тексту (відбиті в заголовному комплексі), експресивна модель - це аналіз використання експресивних засобів у текстах і заголовках ³ . Оскільки об'єктом нашого дослідження є жанр інтерв'ю, то з трьох компонентів експресивно-стилістичної моделі нас більше цікавить жанрова модель газети.

Термін «жанр» у науковій літературі не має однозначного тлумачення. Серед усього різноманіття розумінь терміна «жанр» виділимо визначення В.М. Вакурова, М.М. Кохтева і Г.Я. Солганика ¹ : «Жанр - це відносно стійка композиційно-мовленнєва (композиційно-синтаксична) схема, яка реалізує певне абстраговане ставлення до дійсності, тобто форму образу автора, визначає спосіб відображення, характер ставлення до дійсності, ступінь і глибину охоплення матеріалу (масштаб висновків) і створювана відносно стійким з'єднанням компонентів авторській мові, а також елементів авторської і чужої мови » ² .

Інтерв'ю - інтернаціональне слово, воно однаково вимовляється і розуміється на різних мовах, наприклад: «Інтерв'ю (те), нескл., Пор. Призначена для друку (або передачі по радіо, телебаченню) це з будь-якою особою. (Дати інтерв'ю. Отримати інтерв'ю) ³ і «Interview (intevju:) n. a meeting of persons face to face for the purpose of discussion, asking questions and getting opinions, esp. a meeting between a newspaper man and someone from whom he whishes to get statements, opinions, etc., as to have an interview with Prime Minister; to refuse to give any intervews to journalists (Інтерв'ю, сущ. зустріч людей обличчям до обличчя з метою обговорити що-небудь, задати питання, поділитися думкою, і так далі, наприклад, взяти інтерв'ю у прем'єр-міністра, відмовлятися дати інтерв'ю журналістам.) » ⁴ . Порівнюючи ці визначення, можна сказати, що інтерв'ю - це метод (бесіда як процес отримання відомостей від інтерв'юйованого) і жанр.

Розуміння інтерв'ю як методу одержання інформації більш характерно для західних вчених. У Росії дослідженням інтерв'ю як методу займаються, в основному журналісти-практики, наприклад М.І. Шостак ¹ , М.М. Кім ² .

Термін «інтерв'ю» (у розумінні інтерв'ю як жанру) в словниках визначається як «призначена для друку бесіда якого-небудь відомого діяча з кореспондентом з питання, що має суспільний інтерес» ³ . Сучасні автори дещо уточнюють це формулювання, відзначаючи розширення групи інтерв'юйованих (від «відомого діяча» до будь-якої особи): «Цей жанр є розмову журналіста з одним або кількома особами, що має суспільний інтерес, призначену для передачі по каналах засобів масової інформації» ⁴ , - а також розширення спектру тем: «Це призначена для засобів масової інформації та ініційована журналістом бесіда з будь-якою особою на будь-які цікаві для широкої публіки теми» ⁵ .

Жанр інтерв'ю традиційно входить до групи інформаційних жанрів публіцистики ⁶ . Однак у зв'язку з що відбулися в російській пресі змінами (посилення авторського початку, розкутість стилю, націленість преси на діалог з аудиторією, що зросла роль художнього прийому в обробці матеріалу) ⁷ , серйозно постає питання про місце інтерв'ю в жанровій системі. Так, автори «Основ творчої діяльності журналіста» виділяють, на відміну від традиційних схем, п'ять груп текстів: 1) оперативно-новинні, 2) оперативно-дослідні, 3) дослідницько-новинні; 4) дослідницькі; 5) дослідницько-образні ¹ , - і місце інтерв'ю визначають у групі оперативно-дослідних текстів. Тим самим підкреслюється поява в цьому жанрі нового в порівнянні з радянським періодом якості - аналітичності.

Ще одним фактором, який ускладнює визначення місця інтерв'ю в системі газетних жанрів, є поява комбінованих жанрів внаслідок тривалого сусідства інтерв'ю та статті, інтерв'ю та коментарі, інформації та інтерв'ю, нарису та інтерв'ю. О.С. Савчук зазначає, що комбіновані жанри складають близько двадцяти відсотків текстів ² . Також великий вплив робить реклама, одним з проявів якої стає жанр рекламного інтерв'ю ³ .

Зміни жанрової системи виражаються в змінах жанрових ознак: «Трансформації існуючих жанрових форм пов'язані зі зміною основних жанрообразующих ознак, таких, як наявність авторського початку, мета повідомлення, предметний зміст, стандартність засобів вираження, обсяг ...» ⁴ .

Отже, жанр інтерв'ю широко представлений на сторінках російських газет. Проте різні видання воліють публікувати певні види інтерв'ю та ігнорують інші. У виборі виду інтерв'ю і в мовних особливостях матеріалів відбивається так звана жанрова модель газети, яка, у свою чергу, є однією зі складових експресивно-стилістичної моделі видання.

§ 2. Інтерв'ю як жанровий різновид діалогу

Як відзначають дослідники, основним принципом побудови інтерв'ю є діалог.

Діалог - багатогранний термін, використовується як для позначення комунікативного типу мовлення, так і для позначення одного з видів інтерв'ю (інтерв'ю-діалог).

Діалог як комунікативний тип мови сформувався ще в античності, він є поруч з монологом базисним поняттям і основою побудови російської мови. Проблема розмежування діалогу і монологу стала однією з основних у лінгвістиці XX століття. Вирішенням цього питання займалися Л.П. Якубинский ¹ Л.В. Щерба ² , Т.Г. Винокур ³ ,, із сучасних дослідників - Є.В. Красильникова ⁴ , Є.М. Ширяєв ⁵ та інші.

Як зауважив Л.В. Щерба, діалог - це приналежність розмовної мови (на відміну від монологу, що лежить в основі літературної мови), він складається з ланцюга реплік ⁶ . Зчеплення реплік, в якому друга репліка за своєю будовою спирається на першу, граматично залежить від неї, називається діалогічним єдністю і є основною одиницею діалогу ⁷ . Однак наявність ланцюга реплік не може бути сприйнято як безумовний маркер діалогу ⁸ , між монологом і діалогом не існує суворої кордону, про що говорить, наприклад, часте включення в діалог великих монологічних висловлювань суб'єктів спілкування: «Репліки перетворюються в логічно розгорнуті міркування, полемічно загострюються, розростаються в адресовані співрозмовнику монологи, а весь діалог стає системою діалогічно співвіднесених і зіставлених монологів » ¹ .

Сучасні вчені підійшли до розмежування понять діалогу і монологу з точки зору комунікантів: «Діалог - це текст, створюваний двома партнерами комунікації, один з яких (адресант) задає конкретну програму розвитку тексту, його інтенцію, а інший (адресат) повинен брати активну участь у розвитку цієї програми, не маючи можливості вийти за її межі. Монолог - це текст, який хоча і ініціюється, явним чи неявним чином, партнером по комунікації, але розвивається за програмою свого творця без участі або, принаймні, без активної участі партнера комунікації » ² . Інакше, діалог будується «в принциповому розрахунку одного з партнерів комунікації на реакцію ... іншого партнера» ³ , тоді як основним принципом монологу є «заборона на реакцію, придушення реакції слухача» ⁴ .

У газеті діалог відбивається насамперед у жанрі інтерв'ю. Про їхню тісну зрощенні говорить той факт, що в деяких роботах, аналізують інтерв'ю, вживається термін «діалог» як синонім інтерв'ю взагалі ⁵ . Однак жанр інтерв'ю може відображати і таке спілкування журналіста з інтерв'юйованим, при якому відповідь останнього є, по суті, монологом - цей вид інтерв'ю отримав назву інтерв'ю-монологу. Роль журналіста в даному випадку зводиться до наступного: журналіст своєю реплікою ініціює відповідь-монолог інтерв'юйованого. Навіть якщо в надрукованому інтерв'ю в текст-монолог інтерв'юйованого вклинюються репліки журналіста (типу «Так-так», «Звісно ж», «Це зрозуміло» і так далі), це не міняє суті монологу, оскільки репліки журналіста є вираженням контактного уваги, згоди і не більше ¹ .

Отграничим терміни «публічний діалог», «діалог» і інтерв'ю. У поняття публічного діалогу Є.І. Голанова включає не тільки інтерв'ю, але і, наприклад, розмови в залі суду, наукові дискусії, прес-конференції, тобто публічний діалог ширше інтерв'ю ² . Інтерв'ю у цій роботі - опублікована розмова журналіста з особою або групою осіб. Діалогом ж позначимо діалогічне єдність реплік інтерв'юера і інтерв'юйованого. Остання розмежування важливо, оскільки, як уже зазначалося, в сучасній газеті жанр інтерв'ю може включати в себе елементи нарису, коментаря і так далі, тобто монологічну мова журналіста.

Отже, співвідношення монологу та діалогу та їх відображення на сторінках газет представляє собою складне питання для лінгвістів. Сучасні автори підходять до вирішення цього питання з точки зору комунікантів. Однак різні позиції вчених відображаються в нечіткій термінології, коли поняття і ознаки монологу та діалогу змішуються.

§ 3. Стилістика газетного інтерв'ю як жанру

У науковій літературі існує безліч класифікацій видів інтерв'ю, що виділяються на різних підставах - від форми подачі матеріалу до тематики бесіди. Однак такий спектр жанрових варіацій - прикмета тільки сучасної (починаючи з 1980-их років) преси. Наприклад, як зазначає Є.І. Голанова, для 50-их років характерна тільки один різновид жанру інтерв'ю - інтерв'ю-розповідь ¹ . Поступове розширення видового різноманіття жанру пов'язано насамперед з змінами соціального характеру, розкріпаченням суспільства. Трансформації жанру інтерв'ю відображаються в жанрообразующих ознаках, «таких, як наявність авторського початку, мета повідомлення, предметний зміст, стандартність засобів вираження, обсяг ...» ² .

Наявність авторського початку - один з найважливіших ознак будь-якого жанру публіцистики. В інтерв'ю автор виступає не тільки як організатор тексту, подачі інформації, але і як безпосереднє дійова особа. Це вносить додаткові складності в опис стилістики даного жанру.

Складність представляє розмежування таких понять, як образ автора і авторське «я». Проблема образу автора як семантико-стилістичного центру літературного твору вперше була поставлена ​​і розроблена в 1930-х роках В.В. Виноградовим. У деяких учених відбувається змішання понять «автор» і «образ автора» і «авторське« я »:« У газетно-публіцистичному стилі характерно збіг автора і оповідача. Це становить головна відмінність публіцистичної мови - її «відкритість», документальність, емоційність. Хоча в публіцистиці журналіст - творець твору - і його авторське «я» повністю збігаються, образ автора як композиційно-мовленнєва категорія зберігається, однак, наповнюється іншим змістом. Образ автора в публіцистиці - авторське «я» журналіста, характер його відношення до дійсності » ¹ . Ми ж будемо дотримуватися точки зору В.І. Конькова, що розділяє автора і його мовленнєвий вираз: «По-перше, образ автора - категорія поетики, яка дозволяє дати інтерпретацію змістовної і мовної цілісності тексту. По-друге, авторське «я» - категорія лінгвістична, мовленнєвий втілення автора як одного з персонажів тексту, мовна партія автора, протиставлена ​​мовним партіям інших персонажів тексту. По-третє, автор, реальна особистість, категорія екстралінгвістичні, автор як реальна особистість завжди стоїть за газетним аналітичним текстом <...>. Так як автор тексту - категорія екстралінгвістичні, а образ автора і авторське «я» - категорії текстові, то ні про яке збігу автора з його чином або з його текстовим «я» не може бути й мови » ² .

Проте, вчені сходяться в тому, що авторська позиція, як би вона не називалася, в інтерв'ю все ж таки присутня, висловлюючись в авторському стилі, манері мови, його мовної позиції.

Мовні позиції, або «мовні партії», пов'язані з кількома визначальними їх чинниками - темою, особистістю співрозмовника, мовною компетенцією, мовним виглядом говорять ³ . Є.І. Голанова виділяє дві основні мовні позиції інтерв'юера: 1) інтерв'юер традиційно ввічливий, коректний, дотримується норм публічного спілкування, питання, як правило, підготовлені заздалегідь; 2) інтерв'юер - представник «нової хвилі» журналістів, має своєї «мовної маскою», психологічної розкутістю і свободою у виборі мовних засобів, інтерв'ю протікає у формі вільної бесіди, питання часто не готуються зовсім ⁴ .

Ці мовні позиції - характерна риса публіцистики двох-трьох останніх десятиліть, оскільки раніше, в епоху, коли журналістика була «прописана» в підручниках і рекомендаціях і відступ від правил було практично неможливо, роль журналіста полягала в ролі стенографіста і не більше. Тільки останнім часом інтерв'юер став активним учасником комунікації, що яскраво відбивається в появі другого типу мовної позиції журналіста.

Основне комунікативне завдання, прагматична мета інтерв'ю - «отримати в результаті спілкування журналіста з учасником (учасниками) тієї чи іншої зустрічі важливі, корисні, цікаві відомості та передати їх через мас-медіа для широкої публіки» ¹ . Ще однією метою інтерв'ю є завдання спонукати читача ознайомитися з текстом бесіди ² . Таке подвійне цілеспрямованість обумовлює стилістичні особливості жанру інтерв'ю. Вторгнення реклами на сторінки газет призвело до появи нового виду інтерв'ю - рекламного, основною метою якого стає прагнення змусити читача купити товар або послугу після прочитання тексту інтерв'ю. Таким чином, цільова установка також стає важливим чинником у стилістиці різних видів інтерв'ю.

Тісно пов'язаним з метою повідомлення є наступний жанрообразующих ознака - предметний зміст. М.І. Шостак у своїй книзі «Журналіст і його твір» виділяє, в першу чергу, за ознакою предмета розмови, такі види інтерв'ю:

1. інформативні (головний предмет розмови - нові факти, інтерес до особистості співрозмовника гранично ослаблений);

2. експертні (цінність - в точності формулювань, думка авторитетної людини - найважливіше);

3. проблемні («головний предмет обговорення - думки і зіставлення джерел думок» ¹ );

4. інтерв'ю-«знайомства», що діляться, у свою чергу, на портретні, викривають (з «антигероєм») і «зоряні» інтерв'ю (предметом є особистість співрозмовника) ^два .

Ця класифікація відображає думку чинного журналіста і, відповідно, реальний стан справ у сучасній російській пресі.

Предмет розмови тісно пов'язаний з логічною схемою тексту інтерв'ю, «Особливістю логічної схеми інтерв'ю є можливість наявності в ній двох смислових центрів» ³ . За цією ознакою можна виділити два типи інтерв'ю: інтерв'ю з одним смисловим центром та інтерв'ю з двома смисловими центрами.

До першого типу відносяться інтерв'ю-портрети, в яких предметом мовлення є людина. Тут усе спрямоване на розкриття особи інтерв'юйованого. Але розкриття особистості співрозмовника через метод інтерв'ю в публіцистиці відмінно від методів, використовуваних в художній літературі. Починаючи з XIX століття в художній літературі головною метою письменника було відкрити читачеві внутрішній світ героя так, щоб його вчинки були зрозумілі без пояснень з боку автора, для чого вводилися «перетин, співзвуччя або перебій реплік відкритого діалогу з репліками внутрішнього діалогу героїв» ⁴ . В інтерв'ю журналіст і його співрозмовник найчастіше відомі широкому загалу особистості, оточені ореолом знаменитості, їх життя досить відома, тому метою інтерв'ю стає витяг несподіваного факту, нової інформації, а не внутрішній світ героя.

Інтерв'ю, в яких у співрозмовника беруться відомості, але не зачіпається особистість співрозмовника також відносяться до інтерв'ю з одним тематичним центром. До цього типу відносяться інформаційні, експертні та проблемні інтерв'ю. Як зазначає Л.М. Майданова, матеріал, отриманий у ході бесіди, може бути оформлений не тільки в жанрі інтерв'ю, але і стати, наприклад, проблемної статтею ¹ .

Другий тип логічного схеми інтерв'ю, що містить два смислових центру - співрозмовник і предмет розмови - може бути виражений формулою «справу і чоловік у справі» ² . Журналісту в даному випадку важливо не лише отримати певну інформацію, йому цікавий і сам співрозмовник, співвідношення його особистості і предмету розмови. Таким чином «сухе» збирання фактів збагачується емоційно, факти набувають «особистісні» риси, особистість інтерв'юйованого ілюструється фактами.

Отже, розвиток жанру інтерв'ю призвело до появи різних типів, відображених у різноманітних класифікаціях. Аналіз цих класифікацій через призму жанрообразующих ознак дозволяє виявити особливості жанру і його видові освіти. Категорія автора в інтерв'ю проявляється в наявності двох мовних позицій, які, у свою чергу, впливають на стилістику жанру. Мета і предмет повідомлення відображаються в розподілі інтерв'ю на інформаційні, експертні, проблемні, інтерв'ю-«знайомства». У залежності від предмета повідомлення знаходиться логічна схема інтерв'ю, яка може складатися з одного або двох смислових центрів. Ще одним жанрообразующих ознакою є стандартність засобів вираження.

§ 4. Композиція інтерв'ю і стандартні засоби вираження

Незважаючи на велику різноманітність видів інтерв'ю, його «структурно-композиційні риси ... залишаються досить стабільними: зачин - основна частина - кінцівка» ¹ . Вступне та заключне слово журналіста - це і художнє оформлення тексту, і вираз інтонаційної завершеності чи початку бесіди, і оцінка того, що відбувається. В одних випадках зачин і кінцівка можуть бути виражені репліками журналіста, тобто графічно вони не вибиваються з тексту інтерв'ю. Інший варіант - зачин і кінцівка представляють собою монолог автора, не виділений як репліка, або існує так звана «врізання», коротко інформує про героя інтерв'ю. На сторінках газет часто з'являються матеріали, що поєднують риси жанру інтерв'ю та нарису, репортажу, статті; тут репліки перемежовуються авторським текстом-коментарем, міркуванням, ілюстрацією.

Основною комунікативною одиницею інтерв'ю є репліка, яка, зчіплюючи з іншого реплікою, утворює діалогічне єдність ² . Вчені виділяють різні типи діалогічних єдностей, наприклад, питання - відповідь, питання - контрзапитання, спонукання - питання, спонукання - розповідь, оповідання - спонукання і так далі. Для інтерв'ю більш характерно діалогічне єдність питання - відповідь ³ .

Від розміщення питань і зв'язку між ними безпосередньо залежить композиція інтерв'ю. Виділяються інтерв'ю з вільною композицією та інтерв'ю, композиція яких імпровізована бесіда ⁴ .

Інтерв'ю з вільною композицією відрізняється тим, що питання у ньому можна переставляти, тому що вони єдині лише своєю широкою тематикою, зміна місця питань не впливає на перебіг розмови. До такого типу інтерв'ю належать, наприклад, тексти, опубліковані в «Комсомольській Правді» під рубрикою «Пряма лінія», де читачі ставлять різні питання по телефону, які потім формуються журналістом в тематичні блоки.

Композиція імпровізованого інтерв'ю являє собою зовсім інший тип відносин питань і відповідей, при якому «питання породжується попереднім відповіддю співрозмовника, внаслідок чого перестановка питально-відповідних єдностей неможлива» ¹ . Хід такої бесіди непередбачуваний, або прогнозується лише в загальних рисах, роль журналіста зводиться до того, щоб не дати співрозмовнику піти від цікавить теми.

На практиці частіше зустрічається тип композиції інтерв'ю, що становить щось середнє між переліченими вище типами. Зазвичай інтерв'юер має приблизний план заготовлених питань, до яких по ходу бесіди додаються питання з проханням проілюструвати, пояснити факт тощо (типу «А не покажете на конкретному прикладі?"). При цьому вихідні, основні питання, «коротко позначаючи теми наступних за ними відрізків тексту - відповідей, роблять змістовну структуру тексту і композицію його прозорими, легко доступним для огляду (ось тема тексту, зараз піде мова про таку деталі, сьогодні про наступну)» ² . Текст такого інтерв'ю часто ділиться на главки, що полегшує його сприйняття, включаються авторські коментарі і так далі.

Розглянемо типи запитань журналіста, що зустрічаються в інтерв'ю. Це можуть бути:

1. закриті (формують структуру відповіді) і відкриті (менш структуровані) питання;

2. питання про факти (інформаційні) і про думки, бажання і так далі;

3. за функціями питання поділяються на контрольні (кілька формулювань одного питання), уточнюючі (питання «в досилаючи»), зондувальні (виявляють емоційний стан співрозмовника);

4. функціонально-психологічно питання можуть бути дзеркальними (у них повторюється відповідь або ключове слово відповіді співрозмовника), непрямі (через з'ясування думки колег з'ясовується особиста думка інтерв'юйованого), естафетні (для переходу від теми до теми, підтримки розмови), питання-мости (типу « А зараз поговоримо про ... »), що укладають ¹ .

Відзначимо, що питання, пропонований журналістом интервьюируемому, «часом не є таким ні по суті, ні по формі» ² . У промові інтерв'юера зустрічаються питання-твердження, інформацію яких герой знає. Реальним адресатом цих повідомлень є читач, якому «таким чином повідомляється якась додаткова інформація, яка з різних причин не може бути включена в мову інтерв'юйованого» ³ . Як зазначає Т.Л. Камінська, це нова тенденція в розвитку жанру інтерв'ю, використання цього прийому характерно для «Известий», «Нової Газети», «Аргументів і Фактів» ⁴ .

Далеко не завжди в ході інтерв'ю журналіст користується тільки питаннями. Часто це репліки, які підтримують контакт, або, навпаки, перебивають монолог співрозмовника для уточнення фактів, повернення до теми і так далі. Існує кілька способів зв'язку реплік, використовуваних в інтерв'ю:

1. вторгнення в чужу мову (розрив мовної тканини);

2. використання модальних слів;

3. розрив мови (перебивання);

4. повтори і питання-перепитати;

5. графічно відображається спосіб або форма вимови співрозмовника, його мовна манера;

6. продовження недомовленості (підхоплення).

Отже, композиція інтерв'ю залежить від розміщення питань і зв'язку між ними; існує два основних типи композиції - вільна, при якій порядок питань довільний, і композиція імпровізованого інтерв'ю, в якому питання не можна поміняти місцями, оскільки вони випливають один з іншого. В інтерв'ю представлений широкий спектр питань, реплік, різні і типи зв'язків реплік між собою. Все це в сукупності визначає вид інтерв'ю.

§ 5. Класифікація інтерв'ю

Залежно від особливостей композиції, форми вираження інтерв'ю, виділяються кілька основних його видів. Класифікації інтерв'ю за його формою - найчисленніші в науковій літературі, проте дослідники виділяють різну кількість і якість інтерв'ю. Одна з традиційних класифікацій дана в «Довіднику журналіста» Н.Г. Богданова і Б.А. Вяземського: інтерв'ю-діалог, інтерв'ю-монолог, колективне інтерв'ю, інтерв'ю-зарисовка та анкета ¹ . Ці види інтерв'ю виділяються і іншими авторами, тому зупинимося на них докладніше.

Інтерв'ю-діалог - це найбільш поширений вид інтерв'ю, формально виражений ланцюжком питань і відповідей, які чергуються між собою. Подібними рисами має жанр бесіди. Визначення місця цього жанру в класифікації викликає труднощі. Так, В.В. Ворошилов виносить цей жанр за рамки інтерв'ю, бесіда в його системі публіцистичних жанрів рівноправною, наприклад, з новиною, заміткою, репортажем та інтерв'ю ² . У книзі «Основи творчої діяльності журналіста» розмова дається як різновид інтерв'ю, поряд з діалогом, монологом і іншими видами, тобто обсяг її ознак для авторів відмінний від ознак інтерв'ю-діалогу ¹ . Ми дотримуємося думки Б.В. Стрельцова, який вважає інтерв'ю-бесіду синонімом інтерв'ю-діалогу ² .

Текст інтерв'ю-монологу формально не розчленований, на початку його дається питання журналіста, що визначає тему бесіди, далі йде розгорнутий монолог інтерв'юйованого. Така побудова зовсім не свідчить про те, що в процесі бесіди інтерв'юер не ставив запитань або не перебивав мовця, просто автор вважав зайвої розбивку тексту на репліки. На сторінках газет цей вид інтерв'ю зустрічається рідше в порівнянні з інтерв'ю-діалогом, оскільки довгий фрагмент тексту ускладнює читання. У такій формі часто даються рекламні інтерв'ю політиків, інтерв'ю-звіти керівників підприємств і так далі.

Колективне інтерв'ю береться відразу в кількох осіб, в основному, це так звані «круглі столи», коли на запитання відповідає то один, то інший співрозмовник, не всі репліки інтерв'юйованих перемежовуються журналістськими питаннями, можуть бути єдності типу «питання - ответ1 - ответ2». Проте можливий і такий варіант, коли на цікавить журналіста питання відповідають кілька людей і їх думки порівнюються; формально відповіді кожного з інтерв'юйованих часто оформляються у вигляді окремих блоків.

До цього виду інтерв'ю Б.В. Стрільців відносить прес-конференції та брифінги ³ . Здається, що це неправомірно, оскільки, як показує аналіз текстів, ці типи спілкування журналістів з інтерв'юйованими знаходять своє відображення на сторінках газет насамперед у жанрі звіту. Автор відзначає, що в газетах з'явився «своєрідний сплав колективного інтерв'ю та звіту», але ознаки звіту в подібних текстах переважають.

Відмінною рисою інтерв'ю-замальовки є наявність авторських коментарів, відступів і так далі: «Інтерв'ю-замальовка дає журналістові можливість не тільки ставити запитання, але й висловлювати свою думку, коментувати факти, про які йде мова, розповідати про обстановку, в якій проходила розмова, давати короткі характеристики свого співрозмовника, декількома штрихами створювати його портрет » ¹ .

Анкета є масовий вид інтерв'ю, це «своєрідна заочна бесіда» ² з читачами, соціологічне опитування, відображає громадську думку з будь-якого питання. Останнім часом у газетах з'явився й інший вид анкети, що публікується зазвичай разом з «нормальним» інтерв'ю в якості довідкової інформації та виділяється в окремий блок-врізку. Така анкета є короткі відповіді на питання типу «Ваш улюблений актор / машина / колір?», Причому ці питання стандартні для всіх героїв, що з'являються в матеріалах даної рубрики.

В.В. Ворошилов і А.А. Грабельников як вид інтерв'ю виділяють інтерв'ю-думку. Це «розгорнутий коментар компетентної особи до події, факту, проблеми» ³ . Зазвичай такі інтерв'ю даються під однією шапкою з основним матеріалом: аналітичної статтею, репортажем - однак, формально не входять до його структури.

Деякі автори ⁴ називають ще один різновид досліджуваного жанру - інтерв'ю-повідомлення. У ньому відповіді викладаються в скороченому вигляді або переказуються журналістом. Ця форма інтерв'ю близька до звіту, тому виділення її в окремий вид дуже суперечливе.

Особливо слід сказати про такі інтерв'ю, в яких питання задаються безпосередньо читачем. По-перше, це форма «Прямої лінії» в «Комсомольській правді», де читачі ставлять свої запитання по телефону, відповіді обробляються і видаються у вигляді питально-відповідних єдностей, об'єднаних за тематичною ознакою в главку. Іншою формою є «інтерв'ю з листами в руках». Такі інтерв'ю регулярно з'являються у місцевих виданнях, в них читачі звертають свої насущні запитання до представників влади, компетентним особам. Відповіді останніх зазвичай супроводжуються ремаркою, що включає в себе їх прізвище та посаду, що підкреслює офіційність і об'єктивність відповіді.

Отже, за формою, на яку безпосередньо впливають особливості композиції, інтерв'ю класифікуються наступним чином: інтерв'ю-діалоги (розмови), інтерв'ю-монологи, колективні (масові) інтерв'ю, інтерв'ю-замальовки, анкети, інтерв'ю-думки, інтерв'ю-повідомлення, «інтерв'ю з листами в руках », прямі лінії.

Таке розмаїття видів інтерв'ю представлено на сторінках російських газет. Однак різні видання з несхожими експресивно-стилістичними та, відповідно, жанровими моделями, віддають перевагу тим чи іншим видам інтерв'ю, ігноруючи інші. Аналіз використовуваних у газетах інтерв'ю з точки зору відображення в них авторського начала, мети і предмета повідомлення, з урахуванням композиційних та мовних особливостей (таких, як типи питань, способи їх розташування в тексті і зв'язку між ними), видів інтерв'ю допомагає виявити жанрові моделі видань , їх орієнтацію, їх читацьку аудиторію.

Глава II. ВИДИ ІНТЕРВ'Ю У СОВРЕММЕНОЙ ГАЗЕТІ

§ 1. «Якісна» і «масова» преса.

«Труд» стоїть у ряду найстаріших масових газет у Росії. У лютому 2001 року їй виповнилося 80 років. Газету знають не тільки в Росії, але і в СНД, далеко за кордоном. У «перебудовні» роки газета перестала бути органом ВЦРПС, з липня 1997 року засновником газети стала Автономна некомерційна організація «Редакція газети« Труд ».

Модель газети «Труд» наближається до так званої «якісної» пресі: «Якісні газети і журнали характеризує високий аналітизм, журналістський та поліграфічний рівень ... Тут цінуються не стільки публіцистичні міркування журналістів, скільки думки компетентних фахівців» ¹ . У даній газеті переважають аналітичні жанри (статті, коментарі, рецензії, огляди, кореспонденції), інтерв'ю, у свою чергу, набувають ознак аналитизма: мають нейтральний стиль викладу, будуються за логічною схемою «справу і чоловік у справі», в яких коментується якесь небудь подія або факт, причому особистість інтерв'юйованого цікавить журналіста з точки зору його компетенції:

Сьогодні наш співрозмовник - член Ради Федерації, голова Ради Асамблеї народів Росії, доктор філософських наук Рамазан Абдулатіпов, один з авторитетних фахівців у національних та релігійних питаннях. Голова Ради національностей Верховної Ради УРСР, заступник голови Верховної Ради, віце-прем'єр російського уряду, міністр у справах національностей Росії - ось деякі віхи його політичної кар'єри.

(Праця 03.11.01)

З 1995 року видавництво газети «Труд» випускає тижневик «Праця-7»; редакція даного випуску виділяє такі принципи, «... які читач може доповнити: 1. Ми об'єктивні, у нас немає явних пристрастей. 2. Наскрізна тема - дім і родина. Сім'я як вища цінність, основа благополуччя держави і суспільства. Соціальна підтримка сім'ї, відносини поколінь, родинні цінності. 3. Мінімум політики. Її вистачає в інших номерах газети. 4. Максимум інформації. 5. Не друкувати громіздких матеріалів. Якщо автор не в змозі викласти тему на прийнятному для читача кількості сторінок, будемо шукати іншого автора. 6. Без читача газету не зробиш. 7. Більше гумору. Ми ще живі, а будемо частіше сміятися (в тому числі і над собою), то нам і взагалі нічого не страшно » ¹ . Дана характеристика газети її редакцією, а також наявність в «Праці-7» матеріалів, що стосуються в більшості своїй сфери побуту та особистого життя популярних персон ² , дозволяє нам говорити про те, що дане видання наближається до «бульварної», чи «жовтої» преси : «Бульварна преса орієнтована на тексти, що функціонують у сфері усної словесності: слух, плітка, чутки, розмови, пересуди, думки, репутації, секрети і тому подібне» ³ .

Ознаки жовтої преси: сексуальна тематика (причому без обмежень), «ігри з мовою» (коли журналіст пише у заголовку одне, а в замітці - за змістом - зовсім інше), кримінал, увагу до зірок (для класичної бульварної преси і є найперший ознака - приватне життя відомих людей) ¹ найбільш повно присутні в газеті «Московський Комсомолець»:

- Одразу вибач за це питання. Він якийсь лохівський, але в контексті ... Якщо музиканта прямо запитують про сексуальну орієнтацію, що він повинен відповідати?

- Що вважає за потрібне і чому саме музикант: будь-яка людина, опонент у діалозі.

- Ну от, припустимо, відповідаєш ти правду - і втрачаєш, можливо, якусь - обурену, засмучену - частина аудиторії. Якщо неправду - кривиш душею і робиш, як мені здається. Боляче собі ...

- Орієнтація - суто особиста справа кожного. Так само як і чи відповідати на питання про неї публічно - особиста справа кожного. Ти мені що - задаєш це питання, чи що?

- Ну мене якось не турбує твоя орієнтація ... Але інші тобі це питання задають!

(МК 21.03.02)

«Московський Комсомолець» має регіональне додаток «МК в Комі», яке, у свою чергу, прагне відповідати всім канонам бульварної преси, тобто публікує матеріал з певним колом тим, має постійну рубрику «Зірки говорять» з Анною Полажаевой:

- Сьогодні ти виступав у клубі «Релакс» і багатьох вразила твоя гомосексуальна манера спілкування із залом і нетрадиційна, часом, вульгарна лексика. Не боїшся, грубо кажучи, отримати по пиці від чоловічої половини залу?

- Будь-яке слово, перш ніж випустити його в зал, я прокручую в мізках. Я не можу дозволити собі якесь хамство по відношенню до глядача, але знаєш, іноді воно сприймається «на ура». Я тонкий психолог і промацують публіку різними вопрс. Я розумію. Хто сидить у залі і що їм потрібно. Або їм потрібна вульгарщина типу: «Ви, виродки, козли», або добрі слова: «Ви, мої красуні, ніжні, ласкаві», або просто «Дорогі друзі, леді джентльмени. Ми починаємо ».

(Московський комсомолець в Комі 18.04.02)

Отже, перед нами три види газет: «Московський Комсомолець» (включаючи регіональне додаток «Московський Комсомолець в Комі») - яскравий представник бульварної преси, «Праця-7», що наближається за своєю стилістикою до жовтій пресі, і газета «Труд», що володіє ознаками якісної преси

§ 2. Стилістика проблемного інтерв'ю в газеті «Труд».

«Труд» - щоденна газета, що випускається з 1921 року. Такі відмітні ознаки, як переважання аналітичних жанрів (у тому числі нових жанрових форм - соціально-політичних діалогів, аналітичних інтерв'ю і так далі), спрямованість на порівняно вузьку аудиторію, а також наявність наступних рубрик: «Події та коментарі», «Діловий кур'єр» , «Світ сьогодні» та інших, дозволяє віднести її до так званої «якісної» (або аналітичної) пресі, «так званої пресі думок для інтелектуальної частини суспільства» ¹ . Інтерв'ю, поміщені в постійній рубриці газети «Події та коментарі» є предметом нашого аналізу.

Значне місце на сторінках газети «Труд» посідає жанр інтерв'ю. Зустрічаються інформативні інтерв'ю (головний предмет розмови - нові факти, інтерес до особистості співрозмовника гранично ослаблений) і проблемні інтерв'ю (одне або декілька думок з певного питання) та експертні інтерв'ю. Логічна схема зазначених типів інтерв'ю характеризується формулою «справа» або «справа і людина в справі». Найактивнішим і частим по вживанню в даній газеті є експертні інтерв'ю, цінність яких полягає в точності формулювань, думка авторитетної людини - найважливіше, тому в зачині обов'язковим компонентом стає найменування посади інтерв'юйованого:

Наш співрозмовник - Анатолій КУЛИКОВ, депутат Державної Думи, голова підкомітету з законодавством у сфері боротьби з тероризмом і транснаціональною злочинністю, генерал армії.

(Праця 19.09.01)

Як правило, якісні газети визначаються відносно невеликим колом тем - влада і політика, міжнародні відносини, екологія тощо. При такому виборі тем співрозмовник має велику вагу в суспільстві, що визначає тип мовної поведінки інтерв'юера, який, на відміну від журналістів «нової хвилі» («Праця-7»), не допускає звернення до співрозмовника на «ти», елементів разговорности, а навпаки, підкреслено ввічливий і коректний як щодо героя розмови, так і відносно читача.

- Анатолію Сергійовичу, чи має Росія приєднатися до акції відплати США?

(Праця 19.09.01)

Оскільки інформація, що отримується з авторитетних джерел надзвичайно важлива, журналіст ретельно продумує план майбутньої розмови і заздалегідь готує питання. Таким чином, інтерв'ю набуває характеру вільної бесіди, в якій можлива щодо вільна перестановка питань без втрати смислових зв'язків:

- У Росії правову базу боротьби з тероризмом визначає відповідний закон. Наскільки він ефективний?

- Закон «Про боротьбу з тероризмом» дозволив ... <...>

- Тероризм набув міжнародного характеру. Чи ведеться якась координація боротьби з ним на державному рівні?

- Сама ситуація підштовхує ... <...>

- Звідки конкретно сьогодні виходить головна загроза тероризму для Росії?

(Праця 19.09.01)

Мовна позиція інтерв'юера диктує не тільки дотримання певних норм спілкування і формул ввічливості. Необхідною умовою в таких інтерв'ю є нейтральність мови реплік журналіста:

- Усі війни закінчуються миром. Рано чи пізно він прийде до Чечні. Яким сьогодні бачиться шлях до нього вам - генералу і політику?

У разі вживання стилістично маркованої лексики автор виділяє її як чужу мову - укладає це слово чи словосполучення в лапки:

- Ви недавно висловилися за введення НС в Карачаєво-Черкесії. Чи не отримаємо ми нову «головний біль»?

(Праця, 27.11.01)

Головне значення питань - це реалізація цілей і завдань інтерв'ю. У журналістській діяльності питання є важливим знаряддям одержання відомостей. У проблемних інтерв'ю журналісту необхідно:

1. прекрасне загальне знання предмета обговорення:

- Як ви оцінюєте те, що ось уже п'ять років поспіль першість Росії по ковзанах проводиться в Німеччині: Своїх палаців спорту з якісними штучними доріжками у нас немає.

(Праця, 03.11.01)

2. формулювати питання так, щоб виключити можливість ухилення від відповіді:

- Вірменія зміцнює зв'язки з Росією. Деякі політологи говорять, що це відбувається з «оборонним» міркувань. Справедлива така оцінка?

(Праця, 17.02.02)

3. перше питання має відразу втягувати партнера в бесіду:

- Це перший ваш візит в США як глава уряду України. Які цілі ставилися, і чого вдалося домогтися під час цієї поїздки?

(Праця, 23.01.02)

Характерними для проблемних інтерв'ю в «Праці» є питання: 1. відкриті (за формою), в яких називається тема або предмет, які передбачають можливість розлогого відповіді:

- Як сталося, що органи влади чомусь не помічали цей ваххабізм, хоча про його небезпеку говорила вже вся країна?

- ... А деякі міністри навіть брали його під свій захист. <...>

(Праця 03.11.01)

2. Питання про факти, про думки

3. Питання-твердження, адресовані, головним чином, для читача, так як у них інформація знайома герою бесіди:

- Рамазан Гаджімурадовіч, своє ставлення до антитерористичної операції США в Афганістані ви вже висловлювали на сторінках нашої газети: саму операцію проти бандитів підтримуєте, але не схвалюєте методів, якими вона проводиться.

- Я не сприймаю, коли цивілізований світ говорить про помсту на державному рівні, коли демократичні держави боротьбу з тероризмом перетворюють на боротьбу проти цілих народів і користуються в чомусь подібними методами ...

- Однак сьогодні хотілося б поговорити з вами як правовірним мусульманином ...

(Праця 03.11.01)

Прийом недомовленості, який у цьому випадку використовували як інтерв'юйований, так і інтерв'юер, мабуть, єдиний прийом, передає графічно ілюзію живої мови в інтерв'ю якісних газет. Способи зв'язку реплік традиційні: використання модальних слів, рідше - повтори і питання-перепитав - і, як правило, не використовуються способи або форми графічного оформлення мовної манери або вимови співрозмовника, спосіб продовження недомовленості і вторгнення в чужу мову.

Отже, основними рисами розглянутих проблемних інтерв'ю, що мають логічну схему «справу і чоловік у справі» газети «Труд», є вільна схема побудови бесіди, офіційно-діловий стиль ведення бесіди, стриманість і обережність у вживанні маркованої лексики. Складається певний образ автора-інтерв'юера як традиційно ввічливого, освіченого, що стоїть на одній соціальної щаблі зі своїм співрозмовником, людини, здатної зробити свої висновки, підвести підсумки, прокоментувати і проаналізувати факт чи явище.

§ 3. Стилістика портретного інтерв'ю в газеті «Труд-7».

Інтерв'ю-портрет, різновид інтерв'ю-діалогу, найпоширенішого виду цього жанру, становить більше 50% від загальної кількості вивчених інтерв'ю за вказаний період. Центром уваги в інтерв'ю-портретах є особистість інтерв'юйованого, що й відображає наближеність даного видання до жовтій пресі. Портретні інтерв'ю (або інтерв'ю-знайомства) зустрічаються не тільки в спеціально відведених для цього постійних рубриках, таких, як «Йдемо в гості», «телеперсони», «Гола правда» та інших, а й на сторінках, присвячених політиці або спорту:

- У «Зеніті» ви були твердим гравцем основного складу. Не шкодуєте, що поміняли «синицю в руках» на французького «журавля», якого ще належить вхопити за хвіст?

- Ні. Переконаний, що всі мої труднощі носять тимчасовий характер. Я обов'язково наберу свою форму і гратиму за «Сент-Етьєнн». Але рідний клуб не забуваю - стежу по Інтернету за результатами «Зеніту» в російському чемпіонаті, регулярно телефоную з колишніми партнерами, радію їхнім успіхам. Думаю, я коли-небудь ще повернуся пограти в Петербург - рідне місто, де мене люблять і чекають.

(Праця-7 16.08.01)

Розглянемо докладніше інтерв'ю з постійної рубрики «Гола правда» з Борисом Химичева за 6 вересня 2001 року «Не я йшов від дружин - вони кидали мене». Назва рубрики - відмітна ознака бульварної преси - так звана «гра з мовою». Слово «гола» у Словнику сучасної російської літературної мови у поєднанні зі словом правда сприймається у значенні сталого поєднання «гола правда» - «нічим не пом'якшена, не прикрашені; справжня, безсумнівна» ¹ . Але слово «голий» сприймається в тексті у своєму прямому значенні - «не покритий одягом, оголений, нагий» ² . Повтор слова виконує не тільки композиційно-тематичну функцію, а й підкреслює гру смислів:

З народним артистом Росії Борисом Химичева ми познайомилися в лазні. Це трапилося на фестивалі «Сузір'я» в Архангельську, де стояла звична для Півночі прохолодна погода. У пошуках тепла і душевного комфорту ми раз у раз зустрічалися з ним у готельній сауні. Хімічев виявився знатним парильщиком: він довго сидів на верхній полиці, де у мене через дві хвилини починали плавиться мізки, потім люто плескався у крижаній воді басейну, звідки і вискакував за кілька секунд. Високий, міцний, без жодних жирових відкладень (у лазні це добре видно) Хімічев проговорився за обов'язковим після лазні келихом пива, що в наступному році йому виповнюється 70 років. Я прямо ахнув ...

(Праця-7 06.09.01)

Графічне оформлення тексту відтворює схему «питання-відповідь», питання і мова журналіста виділені жирним шрифтом, відповідь набраний звичайним для газети шрифтом. Всі репліки кожного з учасників інтерв'ю становлять певну єдність - «мовну програму», де «кожна репліка - певним чином організоване висловлювання, всередині якого носіями зображальності стають і граматичні форми слова» ¹ . Отже, розглянувши мова (письмову мову) журналіста ми можемо виявити не тільки його ступінь професіоналізму, а й деякі індивідуальні характерологічні риси, мовну манеру, форму образу автора, тобто певне абстраговане ставлення до дійсності, що визначає спосіб відображення, характер ставлення до дійсності, ступінь і глибину охоплення матеріалу.

У зачині, як в необхідному композиційному жанрообразующих елементі, вказуються учасники інтерв'ю (прізвище інтерв'юйованого виділено графічно - Хіміч), місце дії (лазня, фестиваль «Сузір'я», Архангельськ), обставини, за яких відбувалося інтерв'ю (сауна), деякі пікантні подробиці того, що відбувається ( «... без жодних жирових відкладень ...»), а також позначена одна з тем подальшої бесіди.

Деяка разговорность, що відрізняє цей діалог, за останнє десятиліття стала своєрідною нормою ведення бесіди в більшості портретних інтерв'ю. Експресивна забарвлення мови журналіста Леоніда Павлючик багато в чому визначено обстановкою, в якій відбувається інтерв'ю. Назва рубрики «Гола правда» перегукується тематично зі словами лазня, сауна, виконує композиційну функцію, і навіть надає в цілому бесіді деяку образність.

Слід відзначити також, що саме в зачині відбувається формування двох основних образів - образу автора та образу інтерв'юйованого. Журналіст проводить паралель, порівнює себе і Химичева: «Хімічев виявився знатним парильщиком: він довго сидів на верхній полиці, де у мене через дві хвилини починали плавитися мізки, потім люто плескався у крижаній воді басейну, звідки і вискакував за кілька секунд». Автор використовує такі епітети і словосполучення по відношенню до свого співрозмовника, як знатний парильщик, люто плескався, високий, міцний, без жодних жирових відкладень; в той час, як у самого автора «плавляться мізки» і він «вискакує з басейну через наскільки секунд» . Навмисне знижуючи свій образ в очах читача, журналіст ставить себе в ряд звичайних людей, обосабливая і піднімаючи при цьому героя розмови, залучаючи таким чином інтерес до даної публікації. В останніх двох реченнях зачину зав'язується інтрига інтерв'ю: «... Хімічев проговорився за обов'язковим після лазні келихом пива, що в наступному році йому виповнюється 70 років. Я прямо ахнув ... ». В останній репліці експресивно значущий дієслово ахнув, який передає почуття журналіста і визначає в цілому подальший розвиток бесіди в піднесено-улесливо настрої. Ахнути - вигукові дієслово, що виражає почуття подиву побаченим, яке посилено часткою «прямо».

Відзначимо, що інтерв'юер і інтерв'юйований звертаються один до одного на «ти». Інтерв'юєр в нашому випадку - представник «нової хвилі» журналістів. Ця мовна позиція - характерна риса публіцистики двох-трьох останніх десятиліть, коли інтерв'юер стає активним учасником комунікації, що яскраво відбивається в появі цього типу мовної позиції журналіста.

Типова композиція портретних інтерв'ю представлена ​​типом імпровізованої розмови, тобто такими питально-відповідь єдностями, які не можна переставити місцями. Передбачається, що журналіст у таких випадках слід виключно за відповідями інтерв'юйованого, тобто його питання виникають спонтанно під час бесіди. Але, як показує аналіз, у процесі підготовки до інтерв'ю журналіст окреслює певне коло тем, які отримують розвиток у вигляді імпровізованої бесіди: «Питання в інтерв'ю, коротко означаючи теми наступних за ними відрізків тексту - відповідей, роблять змістовну структуру тексту і композицію його прозорими, легко доступним для огляду (ось тема тексту, зараз піде мова про таку деталі, сьогодні про наступну) » ¹ .

- Що ти зазвичай їси?

- Я виріс у селі, моя звична їжа з тих пір - картопля, солоний огірок, кисла капуста, кислі щі, гречана каша, знамените українське сало ... Нічого смачніше і корисніше для здоров'я, ніж ця проста їжа, я не знаю. А взагалі-то до трапези я ставлюся функціонально: сів, поїв, помив посуд, забув ...

- Стало бути, нахили гурмана тобі невластиві ...

- З цією стороною життя якось не вдалося близько познайомитися. Є вишукані ресторанні страви, але я до них байдужий. По-моєму, нічого не варто самому досить швидко приготувати смачну їжу. Це не є моїм хобі, але улюблену дружину іноді балую власноруч приготовленими стравами.

- Погодься, що картопля, солоний огірок, димлячі щі без хорошої чарки - це вже не те ...

- Цілком з тобою згоден. Спиртне в помірних дозах ще нікому не зашкодило. Наукою доведено, що організм з тієї їжі, яку він отримує, людина, сам виробляє певну кількість алкоголю. Отже, без нього в нашому житті нікуди.

- І що ти п'єш, коли «грішиш»?

- Виключно російську горілку. <...>

(Праця-7 06.09.01)

У «Праці-7» використовуються різні види питань, наприклад:

- Борис, твоєї фізичній формі можуть позаздрити 50-річні. Скажи, це природа, батьки постаралися? Або робота над собою, над своїм духом і тілом теж має місце?

(Праця-7 06.09.01)

Перед нами складне питання, що складається з трьох частин: перша частина - це закритий (що передбачає самою своєю структурою відповідь) питання-твердження, друга - теж закритий, але пропонує можливість вибору питання, і третя частина - це питання «в досилаючи».

Питання-твердження досить часто з'являються в інтерв'ю. Як правило, вони заздалегідь сформульовані і розраховані на певну відповідь:

- Я знаю чимало людей, які займаються лікувальним голодуванням. Як правило, вони залишаються аскетами і по виході з голоду - сидять на вегетаріанської їжі, не п'ють спиртне ...

- Це не по мені. Напевно, я все - таки живу за принципом «не знайдеш у ній - не покаєшся». <...>

(Праця-7 06.09.01)

Адресатом таких питань-тверджень є читач, якому таким чином повідомляється додаткова інформація:

- Але між тим тільки офіційно ти одружений в п'ятий раз. Чому ти розлучався зі своїми дружинами? І хто кого кидав: ти їх або вони тебе?

(Праця-7 06.09.01)

Отже, стилістика даного типу інтерв'ю дозволяє говорити про те, що газета «Труд-7» наближається за своїм типом до бульварної або жовтій пресі. Найчастіше інтерв'ю даної газети - це портретні інтерв'ю (інтерв'ю-знайомства) з такою логічною схемою побудови, при якій смисловим центром стає особистість інтерв'юйованого. Композиція таких інтерв'ю приймає тип імпровізованої розмови, мовна позиція автора, пов'язана з темою, особистістю співрозмовника, мовною компетенцією і мовним виглядом говорять, визначається інтерв'юером - представником «нової хвилі» журналістів. Логічна схема, мова, тематика інтерв'ю газети «Труд-7» підтверджує зроблений нами висновок.

§ 4. «Московський Комсомолець» - представник «жовтої» преси.

У продовження теми масових газет розглянемо газету «Московський Комсомолець», яка є типовим представником «жовтої» преси. Такі газети характеризуються особливою позицією до опублікованим матеріалом - байдужо-іронічним ставленням до подій, навіть якщо порушується серйозна тема розмови. Наприклад, в інтерв'ю, поміщеним під рубрикою «Війна» з Олександром Бовін «Бермудський п'ятикутник»:

Новини з Близького Сходу йдуть потоком, і в цьому потоці розмивається суть конфлікту між ізраїльтянами і палестинцями і його перспективи ... Чому Арафат веде себе так, а не інакше? Чи є ще надія на мирні переговори і що буде їх предметом? Як повинні діяти Росія і Штати, щоб розрядити обстановку? На ці та інші питання відповідає людина, яка досконально вивчив проблеми близькосхідного регіону, - оглядач-міжнародник, колишній посол Росії в Ізраїлі Олександр Бовін.

- Приводом для загострення ситуації в Ізраїлі та Палестині став, як пам'ятається, похід Аріеля Шарона на Храмову гору. Якби він туди не пішов, може, зараз все було б по-іншому?

- Важко сказати, що було б, якби не ... Навряд чи це був кращий вчинок у житті Шарона. <...>

- Що ви думаєте про подальшу політичну долю Арафата?

- Як в анекдоті. Або Арафата вб'ють, або не вб'ють. Якщо вб'ють, то все зрозуміло, а якщо не уб'ють, то є два варіанти. Або він залишиться в Палестині, або він не залишиться в Палестині. Якщо він залишиться в Палестині, то його все одно вб'ють. А якщо не залишиться, то буде жити де-небудь, гроші в нього є ... Але в будь-якому випадку те, що відбувається зараз, - кінець його політичної кар'єри. Він багато катастроф пережив, він взагалі надзвичайно живучий, але ця, схоже, остання.

(МК, 18.04.02)

• Інтерв'ю «Бермудський п'ятикутник", як і розглянуте вище

інтерв'ю газети «Труд», відноситься за формою до проблемних інтерв'ю-діалогів. Це характеризується наявністю зачину, в якому визначені основні теми розмови і соціальний статус співрозмовника, а також типом питань, заздалегідь підготовлених журналістом. Але на відміну від розглянутих вище проблемних інтерв'ю в газеті «Труд», стиль яких суворо нейтральний, тут зустрічаються риси розмовного стилю в лексиці як інтерв'юера, так і інтерв'юйованого. Такі інтерв'ю має вільну композицію.

Проблемні інтерв'ю значно поступаються в процентному співвідношенні портретним інтерв'ю, які і є самими частоупотребляемимі на сторінках газети «МК». Портретні інтерв'ю з популярним людиною - обличчя «жовтих» газет. Вони друкуються під рубриками «Кінозірка», «Телегазета», «Шоу-діва» і багатьма іншими. Як правило, героями бесід стають естрадні виконавці, кінозірки, телевізійні ведучі, рідше - політики. Часто зачин являє собою коротку біографію і творчий шлях інтерв'юйованого:

Народився 21 січня 1960 року в г.Алмалик Узбецької РСР. Після закінчення Щепкінського училища працює в Москві. У 1991-му, після виходу фільму «Віват, гардемарини!» Визнаний кращим актором року журналом «Радянський екран», а всіма радянськими дівчатами - найсексуальнішим чоловіком вітчизняного кінематографа. Почав зніматися в кіно в

1976-м («Рогон», «Гардемарини, вперед!», «Приватний детектив, або Операція« Кооперація »,« Серця трьох-2 »,« На Дерибасівській гарна погода, на Брайтон-Біч знову йдуть дощі »,« Королева Марго », та ін Арт-директор клубу« Кіно ». Одружений другим шлюбом. Двоє дітей.

(МК, 23.05.02)

Такі бесіди мають композицію імпровізованої розмови, питання виникають спонтанно, по ходу інтерв'ю:

- Чому ви не випускаєте альбомів?

- Ось зараз зробила альбом, витратила на його запис та розкрутку як мінімум раз на п'ять-шість більше, ніж дилери пропонують.

- А чому вони так занижують?

- Тому що пірати тримають весь ринок, вони оборзелі, їм ніхто не указ. Вони що хочуть, те й роблять. Вони мають владу, і ніхто з ними не в змозі боротися.

(МК, 18.04.02)

Використання розмовної і зниженої лексики в будь-яких публікованих матеріалах, незалежно від тематики та жанру є характерною рисою «жовтої» преси.

Оскільки портретні інтерв'ю орієнтуються головним чином на особистість людини, то це мають бути здебільшого питання, відповіді на які характеризували б дану персону.

При підготовці до інтерв'ю журналіст становить основні питання, метою яких є отримання найбільш важливих відомостей. Однак у реальній ситуації опитані часто уникають відповіді. У такому випадку за допомогою зондирующих питань і аналізу поведінки співрозмовника журналіст зможе визначити причину незадовільного відповіді і ряд додаткових питань з тим, щоб отримати необхідні відомості, на які був розрахований основне питання. Найчастіше зондувальні і додаткові питання не готуються заздалегідь, а виникають по ходу бесіди, а так само в тих випадках, коли виникає несподівано новий поворот теми або нова тема розмови:

- Як реагуєте, коли вас впізнають на вулицях?

- Важко. Починаю дратуватися і внутрішньо і зовні. Знають не мене самого, а якийсь образ, знайомий давно. Ставлення до мене сформовано публічністю акторської професії. Тому я кажу собі: «Треба бути тим, ким тебе хочуть бачити». Але в цей момент моя сутність починає боротися з моїм екранним іміджем: я дратуюся, дозволяю своєму збірному герою безсторонні випади.

- Шанувальниці стомлюють?

- Уже ні. Натовпи прихильниць мене облягали на початку 90-х. Це була якась манія, фобія !<...>

- Напевно, приємно?

- Не можна сказати, що це приємно чи неприємно - це неминучість .<...>

(МК, 23.05.02)

Мета таких питань - перевірити, чи має інтерв'юйований насправді тими знаннями, на які претендує, тими почуттями, про які розповідає, це своєрідна перевірка інформації, що надходить на достовірність.

Але успіх інтерв'ю забезпечується не тільки характером питань, але і їх неординарністю. Саме наявність цієї якості в питаннях «провокує» неординарність відповідей, здатних проявити характер героя тексту:

- Ти ж колись мріяв стати солдатом, а в результаті опинився в самій гущі шоу-бізнесу. А кажуть, що богема і армія - дві речі несумісні.

- Три мрії, три професії розбурхували мою дитячу уяву - солдат, водій таксі і муляр <...>

(МК, 16.05.02)

Іноді журналіст змішує кілька запитань у одному, оскільки намагається підказати співрозмовнику хід роздумів, і тоді ця сукупність питань перетворюється на подсказ:

- У багатьох містах ви відкриваєте центри психологічної допомоги розлученим жінкам. Вирішили освоїти новий вид бізнесу?

(МК, 25.04.02)

Жанр інтерв'ю надзвичайно популярний особливо в масових виданнях, причиною тому є прагнення полегшити сприйняття інформації читачам. Увага читача привертає оформлення інтерв'ю - графічно виділені репліки журналіста і його співрозмовника. Тенденцією останніх десяти років є нововведення в оформленні деяких репортажів та нарисів - при описі якого або з дійових осіб репортажу на початку абзацу пишеться виділене графічно ім'я людини, про який йде мова, таким чином, створюється ілюзія, що перед очима жанр інтерв'ю.

§ 4. «МК в Комі» - регіональне додаток газети «Московський Комсомолець».

«Московський Комсомолець в Комі» - регіональне додаток газети «Московський Комсомолець». Розташовується на 2, 3, 12, 14 сторінках «Московського Комсомольця», зберігає графічно стиль московського видання - використовує однакові шрифти, оформлення і назви деяких рубрик, наприклад, «Події тижня» (з позначкою «Республіка»). Основну частку матеріалу МК в Комі складають інформаційні жанри: нотатки та інтерв'ю. Інтерв'ю, що публікуються у кожному номері під рубрикою «Зірки говорять» з Анною Полажаевой, займають 14 (до травня 2002 року - 12) сторінку. Тематика цих інтерв'ю звична і звичайна для газет «жовтої преси» - особисте життя популярних людей (що відвідали, зокрема, республіку Комі).

Характером інтерв'юйованого, його манерою спілкування визначається мовна поведінка автора. Воно може бути як підкреслено ввічливим, так і декілька відхиляється від норми. Залежно від обраного мовної поведінки підбираються відповідні питання:

- Здрастуйте, Андрій Сергійович. Ми раді, що ви знайшли час і відвідали Сиктивкарський студію «Русского радио». Ви відома людина і тому частий гість радіостанцій, в тому числі і комерційних. Як ви ставитеся до того, що більшість станцій тепер прагнуть перейти на комерційний рівень?

- Як можна ставитися до цього, коли ми живемо в країні, де потрібно заробляти гроші? <...>

- Яка музика цікавить відомого кінорежисера?

(МК в Комі, 23.04.02)

Андрій Кончаловський - герой даного інтерв'ю, знаменитий режисер, людина, старше інтерв'юера на кілька десятків років. Ці фактори визначають поведінку журналіста - стриманий тон, використання підготовлених питань, питань-компліментів. Це, у свою чергу, визначає вибір вільної композиції бесіди.

На відміну від попередньої бесіди, інтерв'ю з Володимиром Фонарьова (ді-джеєм ліхтарем) ведеться у вигляді імпровізованої бесіди:

- Ліхтар, вітаємо: нарешті-то твоя гастрольна географія розширилася і до Сиктивкара.

- Так, я, чесно кажучи, тут жодного разу не був, але мені дуже приємно. Я минулого тижня грав в Ухті - там дуже гостинні хлопці. Сьогодні ми разом у великій компанії тут, в клубі «Релакс». Я радий, що моя робота дозволяє мені подорожувати, знайомитися з людьми і бачити різні міста.

- Кілька годин тому тут, в СКЦ, виступала група «Динаміт» ...

- Так, я знаю, ми разом прилетіли на літаку. Досить-таки непогано з ними знайомий.

- Перспективні хлопці на твій погляд?

(МК в Комі, 23.05.02)

За допомогою питань, що виникають по ходу бесіди, створюється ілюзія живої бесіди.

Зустрічаються інтерв'ю, в яких беруть участь відразу кілька людей. Наприклад, інтерв'ю з групою «Динаміт». У таких випадках репліки героїв маркуються ім'ям і прізвищем мовця, а в подальшому - ініціалами:

- Юрій Шамільович, ви не перший раз в нашій республіці. Це правда, що ви відбували покарання під Печорою за валютні махінації?

Юрій Айзеншпіс: - Не за валютні махінації, а за порушення правил валютних махінацій. <...>

-Кажуть, ви дуже неврівноважена людина і іноді можете нагородити свого опонента в кращому випадку міцним слівцем, в гіршому - влаштувати йому публічний скандал. Я чула історію, як ви кілька років тому ходили з Сашком у ресторан, де влаштували лайка, тому що вам не залишили кращого столика. Ви дійсно такий складний, неврівноважена людина?

Ю.О. - Бачите, я навіть здивувався. Це неправда. Хіба я схожий на цього чоловіка, який може? ..

Леонід Нерушенко: - Вдарити охоронця!

Ілля Зудин: - Брешуть.

(МК в Комі, 09.05.02)

Такі бесіди, як правило, дуже динамічні (кожен з учасників поспішає висловитися) і ведуться в невимушеній обстановці.

Як показав аналіз, стилістика портретних інтерв'ю, що є провідним типом інтерв'ю в регіональному додатку МК в Комі, відповідає вимогам «жовтої» преси. Журналіст вибирає таке мовна поведінка, яке в подальшому визначить композицію бесіди. Вибір мовної поведінки, у свою чергу, залежить від соціального статусу інтерв'юйованого.

ВИСНОВОК

Жанрові моделі газет «якісної» і «жовтої» преси різні і визначаються вибором жанрів та їх типів, особливостями прояву авторського «я» і засобів вираження.

Кожній газеті властивий певний тип інтерв'ю: газеті «Труд» - проблемне інтерв'ю з логічною схемою «справу і чоловік у справі», газетам «Труд-7», «Московський Комсомолець», «Московський Комсомолець в Комі» - портретне інтерв'ю, в смисловому центрі якого стоїть особистість інтерв'юйованого.

Для проблемного інтерв'ю, провідного типу цього жанру в «Праці», характерні вільна композиція, при якій питально-відповідні єдності самостійні по відношенню один до одного, і нормированность мови як інтерв'юера, так і інтерв'юйованого.

Портретні інтерв'ю газет «Праця-7», «Московський Комсомолець», «Московський Комсомолець в Комі» мають подібними рисами, зумовленими прагненням журналіста створити ілюзію живого спілкування з «зіркою», наприклад, обов'язковими елементами інтерв'ю подібного типу є розмовна лексика і синтаксис, наявність різного роду повторів, питань-переспросів, перебиваючи.

Композиційною особливістю інтерв'ю «Труда-7» і «Московського Комсомольця» можна назвати такий принцип поєднання реплік, при якому питально-відповідні єдності залежать один від одного і утворюють композицію імпровізованої розмови. У додатку «Московський Комсомолець в Комі» композиція інтерв'ю і мовна поведінка журналіста безпосередньо обумовлені соціальним статусом співрозмовника. Так, з Андрієм Кончаловським журналіст поводиться гранично ввічливо, використовує стандартні фігури ввічливості, займенник «Ви» і повне ім'я інтерв'юйованого, питання журналіста, як правило, підготовлені, лаконічні і стилістично нейтральні.

Розглянуті ознаки (тип інтерв'ю, мовний портрет інтерв'юера, види питань, типи зчеплення реплік) в сукупності дають уявлення про інтерв'ю в цілому, яке в свою чергу визначає жанрову модель газети.

ЛІТЕРАТУРА

1. Богданов Н.Г., Вяземський Б.А. Довідник журналіста. Л., 1971.

2. Лінгвістичний енциклопедичний словник. М., 1990.

3. Ожегов С.І. Словник російської мови. М., 1986.

4. Російська мова: Енциклопедія. М., 1997.

5. Словник російської мови: В 4-х т. М., 1987

6. Словник сучасної російської літературної мови: У 17-ти т. М.-Л., 1984-1965.

7. THE ADVANCED LEARNER'S DICTIONARY OF CURRENT

ENGLISH (Тлумачний словник англійської мови) / Под ред. А. Хорнбі.

Ставрополь, 1992.

8. Басовська Є.М. Лексико-семантичний аналіз тексту як засіб вивчення мовної особистості / / Журналістика і культуру російської мови. Вип.8. М., 1999.С.23-33.

9. Бахтін М.М. Естетика словесної творчості. М., 1979.

10. Бовін А. Професія журналіст / / Журналіст. 2001. № 3.С.45-48.

11. Бойкова Н.Г., Коньков В.І., Попова Т. І. Усна мова. Л., 1988.

12. Вакуров В.М., Кохтев М.М., Солганик Г.Я. Стилістика газетних жанрів. М., 1978.

13. Вартанов А. Гарячі пиріжки / / Журналіст. 1997. № 9.С.27-30.

14. Винокур Т. Г. Хто говорить і слухає. Варіанти мовної поведінки. М., 1993.

15. Ворошилов В. В. Журналістика. СПб., 2000.

16. Гальперін І. Р. Текст як об'єкт лінгвістичного дослідження. М., 1981.

17. Голанова Є.І. Про сучасний публічному діалозі / / Поетика: Стилістика. Мова і культура. Пам'яті Т.Г. Винокур. М., 1996. С. 142-150

18. Голанова Є.І. Публічний діалог вчора і сьогодні (комунікативно-мовленнєва еволюція жанру інтерв'ю) / / Російська мова сьогодні. М., 2000. С. 251-259.

19. Голанова Є.І. Усний публічний діалог: жанр інтерв'ю / / Російська мова кінця XX століття. М., 2000. С. 427-453.

20. Голанова Є. І. Публічний діалог: комунікативний узус і нові жанрові різновиди / / Російська мова: історичні долі і сучасність. М., 2001. С. 251.

21. Грабельников А.А. Робота журналіста у пресі. М., 2001.

22. Гусельникова Н.В. «З посмішкою про все» - добре, але без помилок - краще (огляд матеріалів «МК») / / Журналістика та культура мови. Вип.2.М., 1997. С.78-93.

23. Дмуховський М.Б. Робив чи письменник Вайнер обрізання, або Чого не вистачає нашій бульварну пресу / / Журналіст. 1998 № 11-12.С.24-28.

24. Єрьоміна Л.І. Диалогизация як спосіб побудови публіцистичного тексту / / Стилістика російської мови. Жанрово-комунікативний аспект стилістики тексту. М., 1987. С.166-196.

25. Жанри радянської газети. М., 1972.

26. Журавльов А.Ф. Досвід квантитативно-типологічного дослідження різновидів мовлення / / Різновиди міської мовлення. М., 1988. С.141-150.

27. Журналістика - ХХ століття: Еволюція і проблеми. Тези міжнародної науково-практичної конференції 24-25 квітня 1996 р. СПб., 1996.С.125-126.

28. Земська Е.А. Російська розмовна мова: лінгвістичний аналіз і проблеми навчання. М., 1987.

29. Казарінова Н.В. Ділова бесіда / / Російська мова та культура мови. М., 2000. С.152-163.

30. Камінська Т.Л. Повідомлення інформацією інтерв'ю у вигляді питання / / Засоби масової інформації в сучасному світі. СПб., 1999. С. 162-163.

31. Капанадзе Л. К. Структура і тенденція розвитку електронних жанрів. Життя мови. Збірник до 80-річчя М. В. Панова. М., 2001. С.246-255.

32. Кім М.Н. Від задуму до втілення: Технологія підготовки журналістського твору. СПб, 1999.

33. Коньков В.І. Мовна структура газетного тексту. М., 1997.

34. Костомаров В. Г. Мовний смак епохи. Із спостережень над мовною практикою мас-медіа. М., 1994.

35. Красильникова Є.В. Про співвідношення монологу і діалогу / / Поетика: Стилістика. Мова і культура. Пам'яті Т.Г. Винокур. М., 1996. С. 138-142.

36. Кузнєцова А.І. Обережно: «зірки»! / / Журналіст.2000. № 5. С.56-58.

37. Лазарєва Е.А. Системно-стилістичні характеристики газети. Єкатеринбург, 1993.

38. Майданова Л.М. Стилістичні особливості газетних жанрів. Свердловськ, 1987.

39. Маркелов П.О мовою «жовтої» преси (студенти спостерігають і оцінюють) / / Журналістика і культуру російської мови. Вип.3.М., 1997. С.21-27.

40. Муратов О. Постав запитання, і я скажу тобі, хто ти (незабутні правила для інтерв'юера) / / Професія журналіст.2000. № 9.С.22.

41. Основи творчої діяльності журналіста. CПб, 2000.

42. Плешаков Л. Інтерв'ю: прохід по мінному полю / / Професія журналіст. 2001. № 3.С.45-48.

43. Попов Д.Б., Гуревич С.М. Виробництво та оформлення газети. М., 1977.

44. Попова Т.І. Телеінтерв'ю в дискурсі екзистенційних цінностей / / Російська мова: історичні долі і сучасність. М., 2001. С.25.

45. Публічний діалог: комунікативний узус і нові жанрові різновиди / / Російська мова: історичні долі і сучасність. М., 2001. С. 251.

46. Російська мова та культура мови. М., 2000.

47. Савчук С.О. Про еволюцію в системі жанрів сучасної російської газети / / Російська мова: історичні долі і сучасність. М., 2001. С. 266-267.

48. Сиротиніна О.Б. Що і навіщо потрібно знати вчителю про російської розмовної мови. М., 1996.

49. Солганик Г.Я. Лексика газети. Функціональний аспект .- М., 1981.

50. Стрільців Б.В. Основи публіцистики. Жанри. Мінськ, 1990.

51. Тертичний А.О. Гіпотеза - оманливий союзник / / Журналіст. 2001. № 4. С.72-74.

52. Толстой І.В., Светана С.В. Семантико-стилістичний аспект публіцистичного тексту / / Журналістика і культуру російської мови. Вип.3.М., 1997.С.30-41

53. Флоря А.В., Ліпатова Є.Г. Деякі типові риси сучасної публіцистики / / Матеріали ХХХ міжвузівській науково-методичній конференції викладачів і аспірантів. Вип.24. Стилістика. Функціональні різновиди російської мови. СПб., 2001. С.40-44.

54. Шаронов Н.А. Про допустиме різкості в російських стратегіях ведення діалогу / / Фразеологія в контексті культури. М., 1999. С.58-62.

55. Ширяєв Є.М. Що таке розмовний діалог? / / Російська мова: історичні долі і сучасність. М., 2001.

56. Шмельов Д.М. Російська мова в його функціональних різновидах. М., 1977.

57. Шмельова Т.В. Кодекс мовної поведінки / / Російську мову за кордоном. М., 1983. № 1. С.10-13.

58. Шостак М.І. Журналіст і його твір. М., 1998.

59. Штатна Є.І. До питання про роль заголовного комплексу в реалізації комунікативної інтенції тексту / / Прагматика і типологія комунікативних одиниць мови. Дніпропетровськ, 1989. С. 96-100.

60. Щерба Л.В. Про монологічного та діалогічного мовлення / / Щерба Л.В. Вибрані роботи з російської мови. М., 1957. С. 115-116.

61. Якубинский Л.П. Про діалогічного мовлення / / Якубинский Л.П. Вибрані роботи. Мова та її функціонування. М., 1986. С. 17-58.